Логопункт

Щo таке логопункт?

Логопедичний пункт (скорочено «логопункт») - це місце, де надається допомога дітям з мовними порушеннями дитини без переводу в іншу (спеціалізовану) установу.

Основним завданням освітніх закладів є реалізація загально освітньої програми.

А, як відомо, у такій програмі спеціально не передбачено часу на заняття з учителем-логопедом.

Тому розклад логопедичних занять складається таким чином, щоб учитель-логопед міг займатися з дітьми тільки під час їх вільної діяльності не в збиток загальноосвітніх занять.


Яких дітей беруть на логопункт?

На логопедичний пункт зараховуються діти з 6 років з мовними порушеннями, які потребують допомоги спеціаліста.

Існує черговість залежно від ступеня тяжкості порушення мовлення.

У першу чергу зараховуються діти, яким порушення розвитку мовлення заважають успішному засвоєнню знань, а так само ті, хто не закінчив заняття з логопедом у минулому році.

Всі інші, що потребують допомоги логопеда, ставляться на чергу.

Діти з мінімальними порушеннями вимови можуть отримати логопедичну консультацію, тобто працювати з вчителем –логопедом у консультативному режимі.


Що відбувається у логопункті?

Учитель-логопед виконує наступну:

  • веде заняття з дітьми з виправлення дефектів усної і писемної мови, сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності з рідної мови;
  • здійснює систематичний зв’язок із заступниками директорів шкіл з навчальної роботи і класними керівниками учнів, що відвідують логопедичний пункт, щоб виробити єдину спрямованість у роботі з учнями, які мають вади мови;
  • веде пропаганду логопедичних знань серед батьків;
  • періодично виступає на батьківських зборах з доповідями про завдання і специфіку логопедичної роботи щодо підвищення успішності учнів;
  • надає батькам консультації.

Чи потребує Ваша дитина логопедичної допомоги?

На це питання можна відповісти звернувши увагу на мовленнєвий розвиток дитини з раннього віку в нормі і знаючи можливі порушення, а ото ж виявивши їх, прийти батькам до висновку.

Якщо вам здається, що у вашої дитини затримка розвитку мовлення, проконсультуйтеся з логопедом та педіатром. На це може бути безліч причин, проте чим раніше виявити проблему, тим більше часу залишається на її рішення.


ЧИ ВСЕ ГАРАЗД?

Таке питання часто ставлять собі батьки.

Для одних малюк розмовляє надто нечітко чи мало, для інших – все нормально, хоча часто така думка не є реальною. Ото ж для будь-яких висновків потрібна точка відліку. Я пропоную Вам ознайомитись з розвитком мовлення діток в нормі, і з відхиленнями від неї. Сподіваюся , це зможе розсіяти деякі Ваші сумніви страхи.


2-3 роки


Активний словник до 3 років досягає 1000-1200 слів, в основному, це іменники і дієслова. Малюк активно займається словотворчістю, може сам придумувати слова. Висловлювання, здебільшого прості, з'являються питальні слова (як, де, чому). Звуковимова нечітка, можуть бути відсутні шиплячі звуки, зменшувальні слова, мінятися місцями склади. Дитина вільно орієнтується в знайомій обстановці, може назвати безліч предметів і дій.

Малюк з цікавістю слухає прості казки, повторюючи за дорослими окремі фрази з них. До 3 років діти можуть відгадувати прості загадки, запам'ятовувати напам'ять маленькі тексти, якщо дитині їх читали багато раз. Переважають прості фрази, звуковимова недосконала, часті граматичні помилки у вживанні числа, роду, відмінка, але мову легко можна зрозуміти. Діти вже задають перші питання, можуть наслідувати інтонації дорослих.


ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМИ


  • Мовчить або лепече на незрозумілій мові ;
  • Відвертається, коли йому ставлять запитання;
  • Спілкується жестами, в мові майже немає слів;
  • Діти не використовують мову, як засіб спілкування ;
  • Активний і пасивний словник вкрай малий ;
  • Діти не можуть побудувати навіть коротке речення ;
  • Не розуміє суті казки, не може відповісти на просте запитання щодо її змісту;
  • Діти говорять однією їм зрозумілою мовою ;
  • Вони неохоче повторюють за дорослим слова і речення ;
  • На прохання «скажи ще раз, повтори краще» дитина не відгукується

3-4 роки


Дитина починає розмірковувати, її словник досягає 2000 слів до кінця четвертого року життя. Триває активна словотворчість, придумування власних слів. Фрази дитячих висловлювань короткі, складаються з 3-4 слів, з'являється більше прикметників, прислівників, числівників. Основні дефекти звуковимови в цьому віці - заміна шиплячих, відсутність звуків Ц, Л, Р. В складних словах малюк може переставляти склади місцями або пропускати їх. Діти починають помічати недоліки в мові однолітків. Трирічні запам'ятовують і з задоволенням розповідають вірші і маленькі казки напам'ять.


Відхилення від норми


  • Помітні порушення дрібної моторики, недоступні точні рухи ;
  • Діти не знають назви оточуючих їх предметів ;
  • Вони не розуміють значення прийменників ;
  • Дитина не може виконати артикуляційні рухи за зразком дорослого в потрібній послідовності ;
  • Мова нерозбірлива, в ній відсутні багато звуків, часті перестановки складів і звуків ;
  • Відповіді на питання односкладові, словниковий запас бідний, обмежений побутовими словами ;
  • Не може розповісти про предмет, про щось з власного досвіду ;
  • У словах пропускаються і переставляються склади і звуки ;

Для розвитку мовлення дитини, перш за все, необхідно створити сприятливі умови. Найголовніше – якомога більше говорити з дитиною. Вона повинна постійно чути мову, звернену до неї, а не з екрану телевізора. Для цього слід постійно коментувати всі побутові ситуації і події життя малюка. Наприклад, збори в садок, прибирання ліжка, прогулянку, процес їжі. Важливо описувати все, що ви бачите з дитиною, все, що ви робите, і все що ви відчуваєте, називаючи все простими словами, намагаючись не використовувати надто довгих і складних слів.

Допомога в розвитку мови надають читання і заучування віршів, рахівниць, які можуть супроводжуватися діями, що відображають суть того, що відбувається. І пам’ятайте, дітям, мовлення яких розвивається із затримкою- НІЯКИХ ГАДЖЕТІВ! Жива гра і живе спілкування, спільна робота батьків, вихователів і логопедів, ось ті чудодійні складові, до дадуть дитині поштовх до нормального мовленнєвого розвитку.


4-5 років


До початку п'ятирічного віку дитина приходить, маючи в активному словнику близько
3 000 слів. Вона точно називає предмети, придумує власні слова з дивних на слух дорослого поєднань звуків. У мові багато прикметників, є прислівники, складні префікси і займенники. Висловлювання складні, правильно оформлені, з'являється монологічне мовлення. Діти можуть переказати щойно прочитану розповідь або казку, описати іграшку, картинку. Звуковимова наближається до літературної норми, хоча ще може не бути чіткої вимови шиплячих і звуків Л, Р. З'являється інтонаційна виразність мови, діти можуть вимовляти слова тихо і голосно, пошепки, розповідати вірші з великим артистизмом.

Відхилення від норми

  • Мова нерозбірлива, в ній відсутні багато звуків, часті перестановки складів і звуків ;
  • Відповіді на питання односкладові, словниковий запас бідний, обмежений побутовими словами ;
  • Не може розповісти про предмет, про щось з власного досвіду ;
  • У словах пропускаються і переставляються склади і звуки ;

Запізніле опанування мовою впливає на формування низької самооцінки та комплексів, з якими дитина йде далі у доросле життя. Потім у школі вона не встигає в читанні чи письмі. Із неї насміхаються, це призводить до поведінкових розладів.

5-6 років

Мова дошкільника в цьому віці знаходиться на рівні мови дорослого, в його активному словнику більше 3000 слів. Діти розуміють, що таке узагальнюючі слова, можуть міркувати про абстрактні поняття. Мова граматично правильна, висловлювання повні і розгорнуті. Звуковимова правильна, хоча до цих пір може зустрічатися дефектна вимова звуків Л, Р. Зв'язна мова вдосконалюється - дитина може без допомоги дорослого переказати зміст літературного твору, описати різні події. Під час читання віршів вона використовує багату інтонацію, засоби виразного читання.

Відхилення від норми

  • Говорить нерозбірливо, неможливо визначити на слух, чи правильно використовує слова, прийменники; не правильно погоджує частини мови;
  • Словниковий запас вкрай малий;
  • Говорить короткими неповними реченнями;
  • Не вимовляє велику кількість звуків;
  • Перекручує слова, переставляє в них звуки і склади місцями;

Усі батьки, як правило, знають, які саме звуки й коли не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення звуковимови виправляються самі по собі. Запам’ятайте: порушення мовлення у дошкільнят мають тенденцію до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок, як в усному мовленні, так і на письмі в школі. Тому батьки якомога раніше мають допомогти дитині позбутися недоліків мовлення.

Пам’ятайте: тільки Ви можете забезпечити вашому малюку кваліфіковану допомогу, звернувшись до фахівців.Тільки Ви і Ваша віра в сили і здібності своєї дитини можуть допомогти їй розвиватися гармонійно.